Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 911/4526/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги Броварської районної ради Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.02.2015р. у справі господарського суду№911/4526/14 Київської області за позовом комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" доБроварської районної ради Київської області про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 7 101,84грн. Коваленко О.М. дов. № 01-09 від 05.01.2015 Швець О.Г. дов. № 674 від 30.10.2014 В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Броварської районної ради Київської області про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення гаражу за адресою м. Бровари, вул. Возз'єднання, 5, власником якого є Броварська міська рада, за період з 07.10.2010 по 01.01.2013 у розмірі 7101,84грн. на підставі ст.322 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2014р. (суддя Лопатін А.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю, посилаючись на те, що позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість саме за договором №594 від 01.07.2009, який втратив чинність з 01.07.2010, а у відповідача відсутні грошові зобов'язання за вказаним договором, та не укладено договір на теплопостачання, тому підстави для стягнення заборгованості відсутні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (судді Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М) за апеляційною скаргою КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" рішення господарського суду Київської області від 10.12.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 7101,84грн.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Броварська районна рада Київської області звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015, а рішення господарського суду Київської області від 10.12.2014 залишити в силі.

Касаційна скарга вмотивована неправильною оцінкою апеляційним судом доказів у справі, а також невірним застосуванням "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005, оскільки договір про надання послуг з централізованого опалення нежитлового приміщення гаражу позивачем з відповідачем не укладався, а відтак, відсутній обов'язок здійснювати оплату.

До касаційної скарги Броварська районна рада долучила додаткові документи, які не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій і тому, згідно ст.111-7 ГПК України, Вищим господарським судом України при розгляді касаційної скарги до уваги не приймаються, долучаються до матеріалів справи.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2009 між комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритеплоенергомережа" (позивач) та Крисановим Геннадієм Васильовичем (споживач) укладено договір про надання послуг з теплопостачання в нежитлове приміщення (гараж) загальною площею 25,0 кв.м. за адресою: м. Бровари, вул. Возз'єднання, 3, власником якого є громада району в особі Броварської районної ради, що підтверджується копією договору №594 та копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.07.2007р.

Пунктом 10.1 договору зазначено, що останній набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками та діє до 01 липня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення. Договір вважається поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання чи його перегляд.

Позивач на виконання умов договору надавав послуги з централізованого теплопостачання до нежитлового приміщення (гараж) за адресою: м. Бровари, вул. Возз'єднання, 5, проте Крисанов Г.В. припинив оплату та не розрахувався за отримані послуги, в зв'язку з чим позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості з Крисанова Г.В. за період з 07.10.2010 по 01.01.2013.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2014 та ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12.06.2014 відмовлено в задоволенні позовних вимог КП "Броваритепловодоенергія" до Крисанова Г.В. про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання за період з 07.10.2010 по 01.01.2013 в зв'язку з тим, що Крисанов Г.В. повідомив 12.05.2010 позивача про розірвання договору № 94, а відтак строк дії договору №94 від 01.07.2009 закінчився 01.07.2010, а вимоги про стягнення заборгованості є безпідставними.

Судами встановлено, що згідно із свідоцтвом про права власності на нерухоме майно від 19.07.2007, гараж, що розташований за адресою м. Бровари, вул. Возз'єднання 5, знаходиться в комунальній власності територіальних громад Броварського району в особі Броварської районної ради Київської області.

Суд першої інстанції виходив з того, що гараж, який знаходиться за адресою м. Бровари, вул. Возз'єднання, 3, у комунальній власності територіальних громад Броварського району не перебуває, а договір № 594 від 01.07.2009 був укладений від свого імені Крисановим Г.В., який ніякого відношення до Броварської міської ради не має. В той же час, договір про надання послуг з теплопостачання в нежитлове приміщення (гараж) загальною площею 25,0 кв.м за адресою: м. Бровари, вул. Возз'єднання, 5 між позивачем та відповідачем не укладався.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість саме за договором №594 від 01.07.2009р., який втратив чинність з 01.07.2010р., а у відповідача відсутні грошові зобов'язання за цим Договором, то й підстави для стягнення заборгованості відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції зазначивши, що позивач надавав послуги з централізованого опалення в приміщення гаражу за адресою: м. Бровари, вул. Возз'єднання 5 в період з жовтня 2010 року по 01 січня 2013 року відповідно до рахунку №1947 від 04.09.2014р.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в договорі №594 від 01.07.2009р. укладеним між КП "Броваритеплоенергомережа" та Крисановим Г.В. мала місце описка, а саме помилково невірно зазначена адреса нежитлового приміщення (гаражу): "м. Бровари, вул. Возз'єднання, 3", в той час, як вірним є "м. Бровари, вул. Возз'єднання, 5".

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст.1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, а пунктом 3 статті 20 вказаного Закону передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Водночас, зі змісту Правил користування теплової енергії, зокрема, п.44, вбачається, що термін "споживач" застосовується у значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про теплопостачання" регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, викликані об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, зокрема централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України, а приписами ч.ч.5, 6 ст.19 вказаного Закону встановлено, що теплотранспортуюча організація не має право відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Враховуючи зазначені норми законодавства та те, що згідно із свідоцтвом про права власності на нерухоме майно від 19.07.2007р. гараж, що розташований за адресою м. Бровари, вул. Возз'єднання 5, знаходиться в комунальній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району в особі Броварської районної ради Київської області, апеляційний суд дійшов до висновку, що обов'язок відповідача сплатити за спожиту теплову енергію виникає в силу закону, а факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії до гаражу, що розташований за адресою м. Бровари, вул. Возз'єднання 5 підтверджується матеріалами справи, тому відповідач споживав надану позивачем теплову енергію в приміщенні за зазначеною адресою, а відтак зобов'язаний оплатити вартість фактично спожитої теплової енергії.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки висновки є передчасними, винесеними по неповно встановленим обставинам справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що оскільки позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість саме за договором №594 від 01.07.2009р., який втратив чинність з 01.07.2010р., а у відповідача відсутні грошові зобов'язання за цим Договором, то й підстави для стягнення заборгованості відсутні.

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що договір №594 від 01.07.2009 був укладений фізичною особою Крисановим Г.В. з позивачем на гараж площею 25,0 кв.м за адресою м. Бровари, вул. Возз'єднання, 3 (а.с.17), в той час як позивач просив стягнути заборгованість за теплопостачання гаражу за адресою м. Бровари, вул. Возз'єднання, 5, який згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за Броварською міською радою (а.с.18) має площу 46,8 кв.м. При цьому судом першої інстанції не з'ясовано, за якою адресою фактично знаходиться гараж, до якого позивачем надавалися послуги з теплопостачання.

Також суд першої інстанції не надав оцінку посиланню позивача на ст.322 Цивільного кодексу України як на підставу позову, згідно якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а натомість обмежився посиланням на те, що договір про надання послуг з теплопостачання в нежитлове приміщення (гараж) загальною площею 25,0 кв.м за адресою: м. Бровари, вул. Возз'єднання, 5 між позивачем та відповідачем не укладався.

Суд апеляційної інстанції, повторно переглядаючи справу в порядку ст.101 ГПК за наявними у справі доказами, ці розбіжності не усунув.

Натомість апеляційний суд в мотивувальній частині постанови обмежився посиланням на те, що відносно адреси гаражу "мала місце описка, вірним є м. Бровари, вул. Возз'єднання, 5", при цьому не обґрунтував в судовому рішенні, на яких підставах суд дійшов такого висновку.

Крім того, апеляційний суд в своїй постанові послався як на преюдиційне Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2014, яким встановлено, що Договір №594 від 01.07.2009 втратив чинність 01.07.2010, і не звернув увагу, що в рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2014 розглядався Договір №94 (а.с. 8-9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач надавав послуги централізованого опалення в приміщенні гаражу за адресою м. Бровари, вул. Возз'єднання, 5 в період з жовтня 2010 по 01 січня 2013 відповідно до рахунку №1947 від 04.09.2014, виписаному за 2010-2012 роки, на підставі розрахунків суми боргу (а.с. 21-24) виходячи з опалювальної площі гаражу 25,0 кв.м, і не звернув увагу на те, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за Броварською міською радою (а.с.18) гараж за адресою м. Бровари, вул. Возз'єднання, 5 має площу 46,8 кв.м.

Крім того, для застосування до спірних правовідносин приписів ст.322 ЦК України та Законів України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" судам належало встановити періоди фактичного опалення гаражу за адресою м. Бровари, вул. Возз'єднання, 5, що було предметом позовної заяви.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи у їх сукупності.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Броварської районної ради Київської області, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Броварської районної ради Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015р. у справі №911/4526/14 господарського суду Київської області та рішення господарського суду Київської області від 10.10.2014р. скасувати.

Справу №911/4526/14 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова